Мої сценарії

Сценарій вечора

Поетичні голоси Буковини

Мета Ознайомити учнів з поезією рідного краю, розвивати естетичний сприймання поезії, виховувати любов до поетики.

Обладнання Виставка творів поетів Буковини, портрети митців, презентації, записи творів М.Ткача

Вступне слово бібліотекаря

Буковина багата на людей талановитих, скільки співаків вийшло з нашої землі, композиторів,і взагалі обдарованих Богом людей. На уроках літератури вас вже знайомили з творчістю Юрія Федьковича, Миколи Марфієвича, Володимира Кобилянського та інших відомих поетів.

Сьогодні ми познайомимось з творчість сучасних поетів, котрі ще не завжди відомі широкому загалу.

Учениця

Буковина…

Тебе зовуть перлиною Карпатів. На чисті, як дзвіночки, голоси ти, буковинська земле так багата, що є, повір, скарбницею краси.

Я вклоняюся краю, що з гір роси збирає, і дзвінким водограям, медоносним квіткам. І задуманим горам, і лісам, і дібровам, я вклоняюсь тобі, буковинська земля!

В твоїх обіймах Черемош співає, червона рута розцвіта в піснях

та лине в гори над карпатським плаєм, неначе ніжний щебіт солов"я.

В стежинки-стрічки вбралась полонина, зелену крайку вітер лопотить. Спасибі тобі, рідна Буковино, таку, як ти. не можна не любить

Бібліотекар

Однією з найталановитіших поетів, що багато років прожила у Чернівцях, створила 12 збірок поетичних творів є Галина Тимофіївна Тарасюк (*26 жовтня 1948, с. Орлівка, Теплицький район, Вінницька область) — українська поетеса, прозаїк, критик, перекладач, член НСПУ (1977-2009), Асоціації українських письменників (АУП), Національної спілки журналістів України

Презентація

Галина Тимофіївна Тарасюк народилася 26 жовтня 1948 року в селі Орлівка Теплицького району Вінницької області в родині з глибокими національними традиціями. Батько: Тарасюк Тимофій Омелянович — був бібліотекарем, завідувачем сільського клубу. Мати: Тарасюк Ксенія Кирилівна - колгоспниця.

Після закінчення з відзнакою Великомочульської середньої школи Галина Тарасюк працювала вчителькою англійської мови Бджільнянської восьмирічної школи та літ працівником  Теплицької районної газети «Зірка» на Вінниччині.

В 1968 році через гоніння за «націоналістичні погляди» змушена була переїхати на Буковину. Закінчила філологічний факультет Чернівецького національного університету імені Ю Федьковича. Жила в Чернівцях. Працювала в Заставнівській районній газеті «Прапор перемоги» обласних та міських часописах «Молодий буковинець», «Буковина», «Чернівці», «Доба», на обласному телебаченні, старшим науковим співробітником Чернівецького літературно - меморіального музею Юрія Федьковича. Була редактором першої в країні демократичної (відродженої) газети «Час», організатором прогресивного жіночого руху, головою Жіночої громади  Буковини. 2000 року переїхала в Київ до чоловіка — кінорежисера Володимира Андрощука. Працювала заступником редактора газети «Слово Просвіти», кореспондентом «Вечірнього Києва,  редактором відділу «Літературної України», головним редактором телестудії «Наше місто» (м. Бровари). Нині працює в «Українській літературній газеті».

Багаторазово висувалася на здобуття Шевченківської премії.

У 2009 році була виключена зі Спілки письменників України через конфлікт з її керівником Володимиром Яворівським. Галина Тарасюк публічно звинуватила голову НСПУ та його команді в «дерибані» спілчанського нерухомого майна — поліклініки, будинків творчості тощо.

На зборах Київської письменницької організації 20 жовтня 2009 року Галину Тарасюк поновили в лавах членів НСПУ, але вона відмовилася.

19 листопада 2011 року на VI з'їзді НСПУ, після переобрання керівництва спілки, Галину Тарасюк одностайно поновлено в лавах Спілки письменників та обрано головою контрольно-ревізійної комісії. Твори:

Збірки поезії:

«Смерековий міст» (К.: Рад. письменник, 1976), «Множина» (К.: «Молодь» 1982), «Світло жере/ (Ужгород: Карпати, 1984), «Жайворове поле» (К.: Рад. письменник, 1987), «Горельєфи» (К.: Молодь, 1988), «Сотворіння гнізда» (Ужгород: «Карпати», 1989), «На трійцю дощ» (Чернівці: Міі 1998), «Любов і гріх Марії Магдалини» (вибране) (Чернівці: Облдрук, 1995). Книги прози:

«Дама останнього лицаря» (збірка новел) (Чернівці: «Місто», 2004), «Між пеклом і раєм» (рома (Чернівці: «Місто», 2005), «Жіночі романи» (Бровари: «Відродження», 2006).«Янгол з України» (Київ: «Либідь», 2006), «Новели» (Бровари: «Відродження», 2006), «Храм на болоті» (роман) (Бровари: Відродження, 2007), «Мій третій і останній шлюб» (Бровари: «Відродження», 2007), «Цінь Хуань ґонь» (роман) (Біла Церква: «Буква», 2008), «Короткий танець на Віденськім балу» (Бровари: «Відродження», 2009), «Ковчег для метеликів» (новели) (Луцьк: ВАТ «Волинська обласна друкарня», 2009), «Сестра моєї самотності» (роман) (К.: «Освіта України»,2010).

Публіцистики: «Трепанація» (Бровари: «Відродження», 2006), а також понад 500 публіцистичні статей на захист української мови, духовності, свободи слова та інших демократичних завоюван надрукованих у різні роки в різних виданнях та ЗМІ.

Премії:

Літературно-мистецька премія імені Сидора Воробкевича (1998 р.), Всеукраїнська літературна премія імені Володимира Сосюри (1999 р.), премія Ліги українських меценатів (2000 р), Міжнародна премія імені Олеся Гончара (2006),

Міжнародна літературно-мистецька премія імені Григорія Сковороди (2007 р.), літературно-мистецька премія імені Ольги Кобилянської (2008 р.), літературно-мистецька премія імені Григорія Косинки (2008 р), літературно-мистецька премія імені І.Нечуя-Левицького (2009 р.),а також журналів «Жінка», «Німчич», «Березіль».

Твори, перекладені на вісім мов світу, друкувалися в зарубіжній періодиці, в антологіях та збірниках. Окремим виданням у перекладі російською вийшла збірка поезій «Свет родника» в московському видавництві «Советский писатель» [1989 р).

Нагороди:

«Орден княгині Ольги» III ст.

Медаль «Незалежність України» Міжнародного Академічного Рейтингу популярності «Золота Фортуна»,

відзнака Міжнародного лицарського ордену Архистратига Михаїла. Звання

Заслужений працівник культури України.

Учениця

Презентація

Мирослав Лазарук

Директор меморіального музею Володимира Івасюка, головний редактор "Буковинського журналу", письменник Мирослав Лазарук став цьогорічним лауреатом Літературної премії імені Павла Тичини. її щороку впродовж майже чотирьох десятиліть присуджує Національна спілка письменників України за високохудожні поетичні твори та гостре відчуття проблем сучасності. Наш земляк удостоєний премії за збірку поезій "Цісарська дорога", яка побачила світ минулого року у видавництві "Букрек".

Ця книга - своєрідна спроба осягнути історичні реалії, що відмежували українців від Європи. Також збірка розкриває складну сторінку визвольних змагань, містить інтимну лірику. Мирослав ЛАЗАРУК став лауреатом премії Тичини

- Ця нагорода мені дуже дорога, - зауважив у розмові з кореспондентом тоІЬик.сот Мирослав ЛАЗАРУК. - Бо Павло Тичина — це геніальний поет світового рівня.

Зараз відомий письменник працює над романом у новелах, а також уже випустив збірку дитячих поезій

Учениця

Михайло Ткач

Михайло Ткач народився 26 листопада 1932 р. у с. Лукачани, нині Кельменецького району Чернівецької області. Український поет і кіносценарист

Має звання заслуженого діяча мистецтв України. Нагороджений Державною премією УРСР імені Тараса Шевченка (нині Національна премія України імені Тараса Шевченка) за повнометражний документальний фільм «Радянська Україна» (спільно з режисером і оператором). У 2002 році отримав звання народного артиста України.

На вірші поета створено кілька десятків пісень. Найвідоміші з них: «Якщо любиш — кохай», «Зоряна ніч», «Ясени», «Марічка», «Сніг на зеленому листі», «На щастя, на долю», «Диво - сторона», «Коли нема того, що любиш», «Небеса очей твоїх».

Ці пісні співав народ і найкращі виконавці країни — Дмитро Гнатюк, Микола Кондратюк, Анатолій Мокренко. На вірш свого земляка Володимир Івасюк написав пісню «Серед літа». Не стало поета З квітня 2007 року.

Василь Місевич

Літературну премію Національної спілки письменників України імені Василя Симоненка цього року присуджено поету, уродженцю Чернівецької області Василю Місевичу.

Місевич Василь - поет-самородок із с.Шипинці Кіцманського району. Член Національних спілок журналістів і письменників України. Лауреат літературно-мистецьких премій ім. С. Воробкевича та Д. Загула. У творчому доробку - книги «Білий лелека», «Шипинський вертеп», «Солов'ї у снігах», «Молитва яблунь у саду», «Голос гір і потоків», «Вікно на дорогу», «Цю мить освяти», «І лежатиме сонце мені у ногах». Окремими виданнями вийшли книжки для дітей молодшого шкільного віку «Василинки» і «Захотів осел літати». Поезії Василя Місевича насичені карпатським колоритом. Окремі з них перекладалися російською, молдовською й італійською мовами.

Мірча Лютик. Відлуння вогню. Поезії. - Головна спеціалізована редакція літератури мовами національних меншин України. - Київ, 2001. - 200 с.

Збірка поезій відомого румуномовного поета і перекладача, лауреата премії імені Івана Франка Мірчі Лютика вийшла двома мовами - румунською та українською у перекладах відомого українського письменника Віталія Колодія. Український читач добре відомий із його творчістю, вірші друкувалися як у періодиці, так і окремими книгами. Та подібне двомовне видання у серії "Багатомовна поезія України" - чи не перше.

Мірча Лютик дебютував з віршами ще 1962 року. Відтоді йому багато чого вдалося зробити, видати п'ять поетичних збірок, підготувати чимало літературних праць, підручників. Особливе місце в його творчості посідає перекладацька діяльність. Він познайомив румунських читачів з українською класичною та сучасною літературою.

Нова книга поезій - своєрідний підсумок автора, де він пристрасно і чесно говорить про місце людини на землі, про болючі проблеми, які переслідують людство протягом багатьох століть. Його філософська лірика не залишає нікого байдужим.

Молоді поети Буковини

Учениця

Сергій Баламутовський вірш присвятив воїнам УПА:

Вітер, брате, донеси з Карпат

 Пісню українському народу,

Хай не забувають наших  втрат,

Хай не забувають свого роду.

Ми не вмерли, наші душі тут,

Серед цих смерек відпочивають.

Нам лелеки віддають салют,

Солов'ї пісні для нас співають.

 Вітер, брате, людям донеси:

«Тіло гине, не вмирає слава».

 В кожну хату, брате, занеси:

«Слава Україні - слава, слава»...

А також вірш, який на думку автора є надзвичайно актуальним на сьогодні:

Для вас я написав цю оду -

Народні лицеміри й мовчуни.

Хто дав вам право, хто впровадив моду

Казати людям хто і що вони?

Такі, як ви, постійно в кулуарах

Цілують переможцям «сапоги»,

А потім згадуєте в мемуарах

Як до мети дійти допомогли!!!

Ви як гієни біля нового Шерхана

їсте недоїдки з великої руки.

На тілі нації велика гнійна рана -

Це ви, народні лицеміри й мовчуни!!!

Першокурсник Університету ім.. Федьковича Олександр Кузь

Я - Українець! Я цим пишатись вічно буду

! Я - Українець! І все оце - моя земля!

 Я - Українець! Державі славу я здобуду!

 Я - Українець! І нізащо не продамся за рубля!

 Я - Українець! Життя віддати за Вкраїну згоден!

 Я - Українець! Родився я отут і тут помру!

 Я - Українець! Здолаю всі життєві перешкоди!

Я - Українець! Та Україну я великою зроблю!

Віктор Кучерук

Я тебе надовго не покинув,

Чарівний і незабутній край,

Ти мене, красуне Буковино,

Як світанок радо зустрічай.

Раз обійми ти мені відкрила

 Й змолодила душу навесні,

  Чернівці забути вже несила

Наяву щоденно й увісні.

 Буковино, невідступна мріє,

 Ти - ріка, наповнена бажань.

Знаю точно, що мені зрадієш

Після попередніх розставань.

 Я тебе ніколи не покину,

Бо від тебе краще не знайти,

 Закохався в тебе, Буковино,

Сподіваюсь, що і в мене ти?..

Поцілую в згадках обережно

І зігрію в споминах одну

 Я тебе привабливо - бентежну,

  України гордість голосну.

Буковино, свіжа, мов росинка,

Повна незбагненної краси, -

Ти мені спокою ні хвилинки

В споминах про себе не даси...

Бібліотекар

Ось ми познайомились з творами наших сучасників-поетів. Сподіваюсь, що ви переконались, яка щедра талантами Буковина. Є таланти і у нашому училищі Мають свої здобутки викладачі Пушкарьова О.М., Боднараш Л.С., та інші . Але зараз я хочу познайомити вас з віршами нашої учениці Василашко Надії

Учениця читає свої вірші.